Але він не дожив до цієї дати всього три дні...Закінчилося життя достойної людини, перервалася пісня нашого соловейка, яким його справделиво вважали за сильний голос і талант до співу.
Майже 42 роки свого життя він трудився у Тернопільському національному економічному університеті. Ніколи ні на що не нарікаючи,будучи пунктуальним, виконавчим, сумлінним працівником. Ніколи не ставив себе вище за інших, навчаючи молодших колег,насамперед,власним прикладом.
Життєвий шлях Бориса Мирославовича був сповнений радісних і тривожних подій. Усі труднощі він приймав з притаманною йому розважливістю та мудрістю. Був прикладом мужності та працьовитості для сина, огортав любов'ю своїх онучок. У пам'яті близьких залишиться добрим, чуйним, небайдужим до чужого горя.
Сьогодні, у День народження Бориса Мирославовича, ми можемо подарувати йому лише свої спогади та молитися за спасіння його душі. За життя він ніколи не забував привітати нікого зі святом, подарувати теплі, щирі слова, позитивні емоції, поділитися теплом свого серця та, неодмінно, звеселити піснею.
Важка недуга підступно забрала у Бориса Мирославовича здатність співати, а потім фактично позбавила його можливості говорити. Але він не здавався, зберігши сильну волю і жагу до життя до останнього свого подиху. Віримо, що своїм могутнім голосом Борис Мирославович у вічному житті прославлятиме небеса.
Світлий спогад про Бориса Мирославовича Федишина, пам'ять про його добрі вчинки, веселу вдачу та людську доброту вічно житиме у наших серцях. Низько схиляємо голову у скорботі перед його відходом у вічність.
Просимо про молитву за упокій його душі...
